Три крапки ставимо в таких позиціях.
1 На позначення перерваності або незакінченості висловлення:
І — Вовк Ягнятко задавив…
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан… йому не слід... (Л. Глібов);
Юнак розплющив очі: синь!
Літак... Димки... І височінь (П. Тичина).
У реченнях з називним відмінком теми (уявлення): Щастя… Хіба не думав про нього Степан? (В. Підмогильний).
Три крапки ставимо всередині речення також для позначення певної паузи, коли далі висловлюється щось несподіване: Макар Іванович не збрехав: він справді заслаб... від страху (М. Коцюбинський).
Примітка У випадках, коли три крапки поєднуються в реченні з іншими розділовими знаками, у препозиції до них вони подаються повністю, а в постпозиції — після знака питання і знака оклику — ставимо дві крапки: Стражники на людей стріляли, це відомо, а щоб селяни?.. (К. Гордієнко);
Встає народ, гудуть мости,
Рокочуть ріки ясноводі!.. (М. Рильський).
2 На позначення уривчастості мовлення від хвилювання, збудження й узагалі сильних переживань:
«<…> Я не Ганна, не наймичка,
Я…»
Та й оніміла (Т. Шевченко).
3 На позначення несподіваного продовження чи завершення думки — з незвичним або й несумісним поєднуванням слів (часто в заголовках газетних заміток, нарисів, фейлетонів тощо): Вибори… без вибору; зокрема, з використанням відомих цитат, крилатих висловів: …І Щуку кинули у річку.
4 На позначення розриву в оповіді, різкого переходу до нової думки (у художніх і публіцистичних текстах на початку речення — звичайно на початку абзацу):
Летимо над колією над залізничною… Отакінька колія… Рейки, як дротики. <…>
…Маленькі озеречка, маленькі лісочки, маленькі річечки, маленькі сільця. І все це там — під нами! (Остап Вишня).
5 На позначення свідомої недомовленості, умовчання з певних причин: — Ходять тут усякі... — бурмоче дід (О. Донченко); — Ну, це вже
ви того… — прокинувся рибалка. — Це брехня (Ю. Яновський). З цією метою слова, що їх вважають грубими, образливими, непристойними, можуть подаватися в тексті не повністю, а з випущенням певної частини їхнього графічного складу (після початкових літер або всередині слова).
6 На позначення пропуску в цитованому тексті — після останнього слова перед пропуском або перед першим словом після пропуску, без дужок або в дужках, без інтервалу після слова і перед ним або з інтервалом (див. § 167, ІІ, п. 2; § 163, ІІ, п. 3, ІІІ).