Знак питання ставимо в таких позиціях.
1 У кінці питального речення: За кожною з цих пам’яток — люди: майстри, митці. Хто знає про них? Хто назве їх імена? (Р. Федорів);
Чи совам зборкати орла?
Чи правду кривді подолати? (М. Рильський).
Примітка 1.Знак питання не ставимо в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням (хоч інтонація в таких випадках часто мало відрізняється від інтонації власне питальних речень): — Що ж він тобі говорив? — Питав мене, чого зайшла, чом невесела… (Марко Вовчок).
Якщо ж головна частина речення є питальною, тоді в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням знак питання ставимо:
Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл
Під небом літає у теплії дні? (Л. Глібов);
Пам’ятаєте, який у мене веселий дід був? (Ю. Яновський)
Примітка 2. Підвищену проти звичайної питальну інтонацію можна передавати
двома або трьома знаками питання:
Кляті! кляті!
Де ж слава ваша?? На словах! (Т. Шевченко).
Примітка 3. Складну інтонацію питання / оклику передаємо на письмі двома відповідними знаками ?!:
Се ти, мій чарівниченьку?! (Леся Українка);
— Для чого ж тоді на Ельбі
поклали ви круглі голови?! —
Кричить нам у вічі земля (Б. Олійник).
Примітка 4. У питальних реченнях (переважно з однорідними членами) у художній літературі знак питання ставимо після кожного слова (сполучення слів) для їх повнішого увиразнення:
Хіба ж живуть вони? І знають,
Як ви сказали, благодать,
Любов?.. (Т. Шевченко);
Далі старий до парубка: як? що? чи все гаразд? який заробіток? (Марко Вовчок).
Примітка 5. Щодо написання після знака питання слів з малої літери, напр.: Що його турбувало? погода? далека дорога?; Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! се ти? живий? (М. Коцюбинський) — див. зауваження в § 157, п. 1, прим. 4 (про практику такого ж написання після знака оклику).
2 У кінці вставленого речення або після вставленого слова (словосполучення), вимовленого з питальною інтонацією: — А я замурував
був у хижі дочку від Германії [Німеччини], то в управі так шмагали, що — вірите? — шкура на мені полопалася (О. Гончар).
3 У дужках усередині цитати або після тих чи інших цитованих уривків для вираження сумніву щодо наведеного матеріалу, критичного
ставлення до його автора (тільки знак питання або знак питання в поєднанні з якими-небудь словами): Упорядники статистичних даних відзначають у передмові, що «переважна більшість (скільки це? — Рец.) населення з недовірою (!) ставиться до заявлених реформ», що «певна (?) частина опитаних узагалі не вірить в успіх реформ» (!!!) і, нарешті, що «час уже перевірити (?!) стан виконання попередніх обіцянок нашого керівництва» (З рецензії).
4 У відтворенні реплік діалогу цей знак може передавати не вимовлене одним із співрозмовників «німе запитання» (вираження нерозуміння, здивування, сумніву тощо): — Навіщо вам треба було це робити?! — ???.