1 Апостроф, м’який знак у слов’янських географічних назвах ставимо в тих самих випадках, що й у прізвищах (див. § 144), а в назвах
неслов’янського походження на території слов’янських країн, крім того, — після деяких інших приголосних: Скóп’є, Ак’я́р, Амудар’я́; перед йо апостроф не пишемо: Муравйóво.
Примітка Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Вя́зьма, Вя́тка, Кя́хта, Крю́ково, Рязáнь, Хя́рма.
1) твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшуємо в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Олóнець, Повенéць, Череповéць, Крáгуєваць, Стóлаць; Дембúця, Лóмниця, Рéчиця, Óломоуць.
2) суфікси географічних назв -ск, -цк передаємо відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Брянськ, Гданськ, Курськ; Кузнéцьк,
Трóїцьк.
Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаємо: Аравíйське мóре, мис Дóброї Надíї, Пéрська затóка, Півнíчний Льодовúтий океáн.
Звичайно перекладаємо і прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу в складі географічних назв: Велúкий каньйóн, Нúжній Нóвгород, Півдéнна Амéрика, Півнíчний пóлюс.