1) прикметникові закінчення слов’янських географічних назв передаємо так само, як у прізвищах, але у формі всіх трьох граматичних
родів та однини й множини: у чоловічому роді — через -ий після твердого приголосного, через -ій — після м’якого приголосного; у жіночому роді — через -а, -я; у середньому роді — через -е, -о, -є; у множині — через -і: Становúй (хребет); Велúкий У́стюг, Новúй Сад, Олéній (острів); Лихá (річка), Нúжня Тунгýска, Бáнська Бúстриця, Зелéна Гýра; Благодáрне, Бологé (рос. Бологóе), Велúко-Тúрново, Покрóвське; Кáрлові Вáри.
Примітка Російські географічні назви, похідні від прізвищ на -ой без суфіксів - ск-, -цк-, зберігають закінчення -оє: Толстоє;
2) слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаємо через - ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих — -ино зі збереженням закінчення -о (на відміну від аналогічних українських назв на -е): Внýково, Гáброво, Кóсово, Орє́хово-Зýєво, Сарáєво; Бородінó, Мáр’їно, Пýшкіно; Єгóршино, Рóщино. Закінчення -о зберігається і в назвах на зразок Радóмсько, що за походженням є відносними прикметниками, які в сучасній українській мові, на відміну від попередніх географічних назв, не відмінюємо;
3) польське ó, наявне в суфіксі -ów у польських географічних назвах, передаємо через -у або за традицією через -і: Жирáрдув, Жéшув, Томáшув Мазовéцький і т. ін., але традиційно: Грýбешів, Крáків та ін. Літеру -о в суфіксі -óv у чеських і словацьких назвах передаємо через -о, але в назвах змішаних поселень з етнічними словаками та українцями за традицією — через —і: Крнов, Óрлов, Прóстейов, Пршéров, але Бардíїв, Вóронів, Пря́шів.