Основні правила правопису прізвищ та імен інших слов’янських народів такі:

1 Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артéм, Микóла, Олексáндр, Семéн, Вíра, Катерúна, Світлáна; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури — такі, як Алéсь Адамóвич, Пятрýсь Брóвка, Рúгор Бородýлін та ін.

2                                                                                 Е, ІЕ, Ě

 Російську літеру е, польські ie, болгарську і сербську е, чеські e, ě після приголосних передаємо літерою е: Александрóв, Бестýжев, Вельгóрський, Вéнгеров, Веселóвський, Держáвін, Кузнецóв, Лéрмонтов, Óзеров, Петрóв, Степáнов, Тургéнєв, Фéдін, Шмельóв; Бéлич, Бронéвський, Вéслав, Залéський, Мечислáв, Міцкéвич, Мі́чатек, Нéдич, Се́длачек, Сенкéвич,
Серакóвський, Цéнкий, Чáпек.

3 Російську літеру е передаємо літерою є в таких позиціях:
1) на початку слів: Євдокúмов, Євтушéвський, Єгóр, Єлáнський, Єлизáров, Єршóв, Єфі́мов;
2) у середині слів після голосного й при роздільній вимові після приголосного (після ь та апострофа): Бердя́єв, Буєрáков, Вересáєв, Гуля́єв, Достоє́вський, Ісáєнков; Аля́б’єв, Афанáсьєв, Григóр’єв, Євгéньєва, Зинóв’єв;
3) після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц, задньоязикових і гортанного г) у суфіксі -єв та в сполученні морфем -єєв російських прізвищ: Лóмтєв, Медвéдєв, М’я́тлєв; Алексє́єв, Веденє́єв, Гордє́єв, Матвє́єв, Менделє́єв; але: Мýромцев, Нехорóшев, Пúсарев, Подья́чев, Усвя́тцев; Андрéєв, Аракчéєв, Мацéєв, Плещéєв, а також у болгарських: Бóтев, Дрýмев
та ін.;

4) коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських коренях і (тобто на місці колишнього ѣ): Бєлíнський, Звє́рев, Лєскóв, Мєстéчкін, Насє́дкін, Пєшкóвський, Рє́пін, Столє́тов, Твердохлє́бов; до цього переліку належить і прізвище Нарє́жний, запозичене російською мовою з української, де нормативним є Нарíжний.

4                                                                                   Ё
Російську літеру ё передаємо:
1) сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й + о: Йóлкін; Бугайóв, Воробйóва, Окайóмов, Соловйóв;
2) через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьóров, Верьóвкін, Дьóрнов, Корольóв, Новосьóлов, Семьóркін, Тьóркін. Але в прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Артéмов, Семéнов, Фéдоров і т. ін.;
3) через о під наголосом після ч, щ: Грачóв, Лихачóв, Пугачóв, Щипачóв, Хрущóв.

5 Польське сполучення літер io передаємо:
1) сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйóвський, Мйодóвич, Пйотрóвський;
2) через ьо після м’яких приголосних: Аньóлек, Генсьóрський, Козьолéцький.

6                                                                      И (І)
И (І) передаємо через и в прізвищах та іменах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Велúчков, Жúвков, Хрúстов; Бéлич, Карáджич, Милéтич, Рáдич, Я́гич, Симеóн, Мúлач, Филúп; але через ї після голосного: Рáїч, Стóїч та через і — на початку слова: Іконóмов, Ілíєв; Íвич, Ігнатóвич, Íво.
У польських, чеських і словацьких прізвищах та іменах і передаємо:
1) через і на початку слова та після приголосного: Івашкéвич, Зволíнський, Лíнда, Міцкéвич, Ілóна; Є́длічка, Мíчатек;
2) через и після шиплячих і ц та в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович): Бжозóвич, Козúцький, Копéрник, Сенкéвич, Шúмчак; Гáвлик, Жúжка, Мíклóшич, Фýчик, а також у прикметникових суфіксах (див. п. 9), але в кінці слова — через і: Є́жі, Є́нсі, Ї́ржі.

7 Російську літеру и передаємо:
1) літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнáтов, Ісáєв; Багíров, Гагáрін, Мічýрін, Пýшкін, Дубúнін, Малúнін;
2) літерою ї після голосного й за роздільної вимови після приголосних (після ь та апострофа): Вóїнов, Гýр’їн, Ізмаї́лов, Ільї́н;
3) літерою и:

а) після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Гáршин, Гýщин, Дорóжин, Лýчин, Цецúлін, Чúчиков, Шúшкін, Щиглóв; це стосується й прізвищ інших народів: Абашúдзе, Вашингтóн, Джигарханя́н, Жильєрóн, Тажибáєв, Цицерóн, Чиковáні тощо; також Чингісхáн; але перед голосним пишемо і: Жіонó, Тиціáн, Ціолкóвський;
б) у прізвищах, утворених від імен і загальних назв, спільних для української, російської та інших слов’янських мов: Борúсов, Ботвúнник, Вавилóвський, Виногрáдов, Глúнка, Данúлов, Малúнін, Казимúрський, Кантемúр, Кирúлов, Кисельóв, Мирóнов, Митрофáнов, Мúшкін, Никúфоров, Одинцóв, Пивовáров, Пиля́єв, Пúсарев, Смирнóв, Тимофє́єв, Титóв, Тихомúров; але: Нікíтін, Ніколáєв тощо, твірними для яких є імена, відмінні від українських;
в) у префіксі при-: Прибúлкін, Привáлов, Прúшвін;
г) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Бє́ликов, Гóлик, Котéльников, Крýтиков, Нóвиков; Гнíдич, Кулúнич, Станюкóвич; Голúцин, Палúцин, Солженúцин; Радúщев, Татúщев.

8                                                                                      Ы
Російську й білоруську літеру ы (польську, чеську, словацьку y) передаємо літерою и: Крутúх, Малúцин, Рибакóв, Скорúна, Циганкóв, Чернишóв; Виспя́нський, Пташúнський; Масáрик.

9                                                                    Ą, Ę
Польські носові ą, ę передаємо:
1) сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбрóвський, Зарéмба, Кéмпа;
2) сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними: Зайóнчек, Пáйонк, Пйóнтек, Свьóнтек; Венгжинóвич, Єнджихóвський, Свенцúцький.

Прізвища з прикметниковими суфіксами й закінченнями

10 Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(і), -цк(і), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаємо відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), - дзьк(ий): Бронéвський, Даргомúжський, Маякóвський, Мýсоргський, Острóвський; Гомулúцький, Городéцький; Грýдзький, Завáдзький; так само з ь пишемо російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговськúй (Луговськá), Трубецькúй (Трубецькá).

11 Прикметникові закінчення російських прізвищ передаємо так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бє́лий, Острóвський, Крáйній; Бє́ла, Острóвська, Крáйня. Закінчення -ой передаємо через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй,
але Толстóй (Толстá).
Прикметникові закінчення білоруських прізвищ -ы, чеських та словацьких -ý, польських -y, болгарських, македонських і сербських -и, хорватських -і передаємо через —ий: Бя́лий, Гáртний, Нéврлий, Нóвотний, Пáлацький, Смирнéнський, Конéський, Кукýлевич-Сакцúнський, але Гуля́шки(невідмінюване).
М’якість польських приголосних ń, ś, ć (dź) у прізвищах перед суфіксами -ськ(ий), -цьк(ий) і м’якими приголосними не позначаємо м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспя́нський, Яблóнський; Свя́дек, Цвік. В усіх інших випадках м’якість попередніх приголосних передаємо літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь,
Дзюрáвець, Сяткóвський.

                                                                       Апостроф

12 Апостроф пишемо після губних, задньоязиковихір перед я, ю, є, ї: Аля́б’єв, Арéф’єв, Водоп’я́нов, Григóр’єв, Захáр’їн, Луб’я́нцев, Лук’я́нов, Пом’ялóвський, Прокóф’єв, Рум’я́нцев, Ю́ р’єв, В’ю́жин; перед йо апостроф не пишемо: Воробйóв, Соловйóв.

Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишемо: Бядýля, Пясéцький, Рю́мін.

13 М’який знак (ь) пишемо в прізвищах після літер на позначення м’яких приголосних:
1) у прізвищах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:
а) при роздільній вимові перед я, ю, є, ї: Дья́конов, Панкрáтьєв, Третьякóв, Полóзьєв, Салáсьєв, Фатья́нов, Ілью́шин, Анáньїн;
б) перед приголосними: Вóльнов, Конькóв; 
в) у кінці слова: Лось, Сóболь.

Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо: Дя́гилєв, Зя́брев, Ляпунóв, Цявлóвський, Тюмéнєв;

2) у прізвищах із суфіксом -ець: Глýховець, Скитáлець.

1. М’якість польських приголосних n, s, c, dz позначаємо в українській мові літерою ь лише в кінці слова: Кýронь, Дзісь, Цúрліць, Нéдзведзь, але Урбáнчик, Куснéвич, Свя́дек, Свідзи́нський.

2. На м’якість приголосного ц у кінці основи слов’янських прізвищ І відміни вказує закінчення -я (Кустýриця, а не Кустýрица). У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Клáузевіц, Лíфшиц, Мóріц.