1 Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:
І Д І Є В І Д М І Н А
Однина Множина
|
1 ос.
|
ід-у́ кол-ю́ чу́ -ю
|
ід-емо́
|
ко́л-емо чу́ -ємо
|
|
2 ос.
|
ід-е́ ш ко́л-еш чу́ -єш
|
ід-ете́
|
ко́л-ете чу́ -єте
|
|
3 ос.
|
ід-е́ ко́л-е чу́ -є
|
ід-у́ ть
|
ко́л-ють чу́ -ють
|
ІІ Д І Є В І Д М І Н А
|
Однина
|
Множина
|
|
|
|
|
|
|
|
1 ос. робл-ю́ ба́ч-у го́ -ю
|
ро́б-имо ба́ч-имо го́ -їмо
|
|
2 ос. ро́б-иш ба́ч-иш го́ -їш
|
ро́б-ите ба́ч-ите го́ -їте
|
|
3 ос. ро́б-ить ба́ч-ить го́ -їть
|
ро́бл-ять ба́ч-ать го́ -ять
|
За такими зразками відмінюємо й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.
Поділ дієслів на дієвідміни
2 За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділено на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
3 Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що:
1) дієслова, які мають в інфінітиві основу на
-и, -і (-ї) або на
-а (після
ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до
другої дієвідміни:
|
ба́ чи-ти
|
ба́ ч-у
|
ба́ ч-ать
|
|
вари́ -ти
|
вар-ю́
|
ва́ р-ять
|
|
дої́-ти
|
до-ю́
|
до́ -ять
|
|
леті́-ти
|
леч-у́
|
лет-я́ ть
|
|
сиді́-ти
|
сидж-у́
|
сид-я́ ть
|
|
крича́ -ти
|
крич-у́
|
крич-а́ ть
|
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькоті́ти, бурмоті́ти, муркоті́ти, цокоті́ти, а також такі дієслова, як боя́
-тися, стоя́-ти (з основою на -я), спа́-ти (з основою на -а не після шиплячого), бі́г-ти (з основою на приголосний);
2) усі інші дієслова належать до
першої дієвідміни, а саме:
а) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються в дієвідмінюваних формах, а також похідні від них:
|
ви́ -ти
(док. зави́ ти)
|
ви́ -ю
|
ви́ -ють
|
|
жи́ -ти
|
жив-у́
|
жив-у́ ть
|
|
кри́ -ти
|
кри́ -ю
|
кри́ -ють
|
|
ми́ -ти
|
ми́ -ю
|
ми́ -ють
|
|
ни́ -ти
|
ни́ -ю
|
ни́ -ють
|
|
ши́ -ти
|
ши́ -ю
|
ши́ -ють
|
|
чу́ -ти
|
чу́ -ю
|
чу́ -ють
|
В особових формах дієслів би́ти, ви́ти (док. зви́ти), ли́ти, пи́ти кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють;
б)дієслова з основою інфінітива на
-і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
|
білі́-ти
|
білі́-ю
|
білі́-ють
|
|
жовті́-ти
|
жовті́-ю
|
жовті́-ють
|
|
сині́-ти
|
сині́-ю
|
сині́-ють
|
в) дієслова з основою інфінітива на
-а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це
-а- в дієвідмінюваних формах зберігається; також дієслова з основою інфінітива на
-я-:
|
гна́ -ти
|
жен-у́
|
жен-у́ ть
|
|
закиса́ -ти
|
закиса́ -ю
|
закиса́ -ють
|
|
міша́ -ти
|
міша́ -ю
|
міша́ -ють
|
|
писа́ -ти
|
пиш-у́
|
пи́ ш-уть
|
|
сія́ -ти
|
сі-́ ю
|
сі-́ ють
|
г) дієслова з основою інфінітива на
-ува- (-юва-), які у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент
-ва-:
|
буд-ува́ -ти
|
буд-у́ -ю
|
буд-у́ -ють
|
|
гор-юва́ -ти
|
гор-ю́ -ю
|
гор-ю́ -ють
|
|
намал-юва́ -ти
|
намал-ю́ -ю
|
намал-ю́ -ють
|
Примітка Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва́-ти — бу-ва́-ю, бу-ва́-ють; відчу-ва́-ти — відчу-ва́-ю, відчу-ва́-ють. Але: ку-ва́-ти — ку-ю́, пізна-ва́-ти — пізна-ю́, ста-ва́-ти — ста-ю́.
.
ґ) дієслова з основою інфінітива на
-оло-, -оро-:
|
поло́ -ти
|
пол-ю́
|
по́ л-ють
|
|
поборо́ -ти
|
побор-ю́
|
побо́ р-ють
|
д) дієслова з основою інфінітива на
-ну-:
|
гля́ну-ти
|
гля́н-у
|
гля́н-уть
|
|
ки́ну-ти
|
ки́н-у
|
ки́н-уть
|
е) дієслова з основою інфінітива на приголосний:
|
нес-ти́
|
нес-у́
|
нес-у́ть
|
|
па́с-ти
|
пас-у́
|
пас-у́ть
|
|
те́р-ти
|
тр-у
|
тр-уть
|
є) дієслова з основою на
-ота-:
|
бульк-ота́ -ти
|
булькоч-у́
|
булько́ч-уть
|
|
мурк-ота́ -ти
|
муркоч-у́
|
мурко́ч-уть
|
ж) окремі дієслова:
|
жа́ -ти
|
жн-у
|
жн-уть
|
|
іржа́ -ти
|
ірж-у́
|
ірж-у́ть
|
|
реві-́ ти (і ревти́ )
|
рев-у́
|
рев-у́ть
|
|
сла́ -ти (= посила́ ти)
|
шл-ю
|
шл-ють
|
|
сла́ -ти (= стели́ ти)
|
стел-ю́
|
сте́л-ють
|
|
хоті-́ ти
|
хо́ч-у
|
хо́ч-уть
|
Примітка Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи наявний е, втрачають його і в особових формах, і у формах наказового способу: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; те́р-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упе́р-ти — упр-у́, упр-у́ть, упр-и́.
Але: де́р-ти — дер-у́, дер-у́ть, дер-и́; же́р-ти — жер-у́, жер-у́ть, жер-и́.
Зміни приголосних у дієсловах,
дієприкметниках і віддієслівних іменниках
4 У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти́ — мо́жу, мо́жеш; пекти́ — печу́, пече́ш; колиха́ти — колишу́, коли́шеш; в’яза́ти — в’яжу́, в’я́жеш; чеса́ти — чешу́, че́шеш; хоті́ти — хо́чу, хо́чеш; свиста́ти —свищу́, сви́щеш; полоска́ти — полощу́, поло́щеш.
5 У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж,
щ: води́ти — воджу́, верті́ти — верчу́, вози́ти — вожу́, носи́ти — ношу́; ї́здити — ї́жджу, ви́мостити — ви́мощу.
Примітка У дієслові бі́гти й похідних від нього забі́гти, прибі́гти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бі́гти — біжу́, біжи́ш.
6 Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:
1) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): перемо́жений, во́жений, пе́чений, кру́чений, но́шений, збу́джений, ви́їжджений, ви́мощений, пу́щений;
2) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморо́жувати, вико́чувати, вино́шувати, розку́шувати, прина́джувати, виї́жджувати, вимо́щувати; походжа́ти, саджа́ти, але заважа́ти, хоч зава́дити, зава́джу;
3) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відно́шення, розхо́дження, розгні́ждження, спро́щення, але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: воді́ння, возі́ння, гнізді́ння, круті́ння, носі́ння.
Примітка 1.У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: ку́плять, ло́влять, ло́млять, лю́блять; куплю́, ловлю́, ломлю́,люблю́. Л з’являється також після губних:
1) у дієприкметниках на -ен(ий): зро́блений, ку́плений, розгра́флений;
2) у дієприслівниках на -ячи: гу́блячи, лю́блячи, ро́блячи;
3) у віддієслівних іменниках перед -енн(я): здеше́влення, погли́блення.
Примітка 2. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’є́ться, ллє́ться, смію́ся, сміє́шся, сміє́ться.
Відмінювання дієслів ДА́ТИ, Ї́СТИ,
ВІДПОВІ́СТИ́ (та ін. з компонентом –ВІСТИ), БУ́ТИ
7 Дієслова
да́ти, ї́сти, відпові́сти́, розповіс́ти́ та інші з частиною
-вісти, а також
бу́ти з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.
|
О Д Н И Н А
|
|
1 ос.
|
дам
|
їм
|
відповім́
|
|
2 ос.
|
даси́
|
їси́
|
відповіси́
|
|
3 ос.
|
дасть
|
їсть
|
відпові́сть
|
|
М Н О Ж И Н А
|
|
1 ос.
|
дамо́
|
їмо́
|
відповімо́
|
|
2 ос.
|
дасте́
|
їсте́
|
відповісте́
|
|
3 ос.
|
даду́ть
|
їдя́ть
|
але: дадуть відповідь
|
Від дієслова бу́ти вживаємо тільки форму є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживані ще архаїчні форми: для другої особи однини — єси́, а для третьої особи множини — суть.
1) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживаємо в таких формах:
а) особові форми допоміжного дієслова бу́ти — бу́ду, бу́деш, бу́де, бу́демо (зрідка бу́дем), бу́дете, бу́дуть + інфінітив: бу́ду писа́ти, бу́дете ходи́ти;
б) інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова я́ти (иму́...) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пекти́му, пекти́меш, пекти́ме, пекти́мемо (зрідка пекти́мем), пекти́мете, пекти́муть.
2) Майбутній час дієслів доконаного виду вживаємо в таких формах:
а) префікс + теперішній час: зроблю́, напишу́;
б) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гри́мну, ля́жу, пущу́, сту́кну.
Минулий і давноминулий час
9 Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол.роді, -ла — в жін. роді, -ло в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; бра́ла, несла́, пекла́; бра́ло, несло́, пекло́; бра́ли, несли́,пекли.
Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бу́ти: ходи́в був, ходи́ла була́, ходи́ли були́.
Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 9, п. 1, 7). За аналогією до форм віз, ніс, стері́г та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запрі́г (від запрягти́), ліг (від лягти́), де маємо і замість я.
Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну - ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: зблі́днути —зблід, зблі́дла; посо́хнути — посо́хти — посо́хнув, посо́х, посо́хнула, посо́хла; сла́бнути —
засла́бти — засла́б, засла́бла; тягну́ти — тягти́ — тягну́в, тягну́ла — потя́г, тягла́.
Примітка 3. Постфікс -ся після суфікса інфінітива, закінчень усіх форм минулого часу та закінчень 1 ос. однини, множини й 2 ос. множини майбутнього часу доконаного й недоконаного (синтетична форма) виду може змінюватися на -сь в усному мовленні та художньому стилі: узя́тись, узя́всь, узяла́сь, узяло́сь, узяли́сь; візьму́сь, ві́зьмемось, ві́зьметесь; бра́тимусь, бра́тимемось, бра́тиметесь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного в: знайшо́всь, одягну́всь, усміхну́всь(але: стері́гся, обпі́кся тощо).