1 У називному відмінку вживаємо:

1) закінчення -и: в’я́зи, гу́си, ді́ти, джи́нси, збо́їни, кані́кули, кросі́вки, ку́ри, лю́ди, но́чви, окуля́ри, са́ни, сі́ни, Су́ми, схо́ди, фіна́нси, Чернівці́, штани́.
.

Деякі іменники, зокрема гу́си, ді́ти, ку́ри, лю́ди, мають форму однини, але від інших основ: гу́ска, дити́на, ку́рка, люди́на;

2) закінчення -і (після голосного — -ї): го́рдощі, граблі́, две́рі, дрі́жджі, коно́плі, но́жиці, поми́ї, ра́дощі, хи́трощі;

3) закінчення -а (зрідка — -я): ви́ла, воро́та, дро́ва, я́сла, я́сна, ві́нця.

2 У родовому відмінку вживаємо:

1) закінчення -ей: гро́ше́й, гусе́й, двере́й, куре́й, люде́й, сане́й, сіне́й;

2) закінчення -ів: в’я́зів, граблі́в (і грабе́ль), джи́нсів, дрі́жджів, кліщі́в, окуля́рів, схо́дів, фіна́нсів, хи́трощів, Чернівці́в;

3) нульове закінчення: вил, ворі́т, дров, збо́їн, кані́кул, конопе́ль, леща́т, но́жиць, ночо́в (ночв), Сум, я́се́л, я́сен.

3 У давальному відмінку вживаємо:

1) закінчення -ам після твердого приголосного, коли в називному відмінку іменники мають закінчення -и, -а або -і (після
шиплячого): весе́лощам, ви́лам, воро́там (і воро́тям), в’я́зам, но́чвам, ра́дощам, Су́мам, схо́дам, фіна́нсам, штана́м (і шта́ням), я́слам.

Винятки: гу́сям, ді́тям, лю́дям, ку́рям, са́ням, сі́ням;

2) закінчення -ям після голосного та після м’якого приголосного, коли в називному відмінку іменники закінчуються на -і, -ї, -я: ві́нцям, грабля́м, две́рям, но́жицям, поми́ям, Чернівця́м.

4 У знахідному відмінку вживаємо форми:

1) однакові з називним відмінком: ви́ла, ві́нця, граблі́, коно́плі, окуля́ри, са́ни, фіна́нси, я́сла;

2) однакові з родовим відмінком (для назв людей): діте́й, люде́й;

3) обидві форми (для назв деяких свійських тварин): гусе́й і гу́си, куре́й і ку́ри.

5 В орудному відмінку вживаємо:

1) закінчення -ами в іменниках, які в називному відмінку мають закінчення -и, -а або -і (після шиплячого): ви́лами, но́чвами, Су́мами, схо́дами, фіна́нсами; весе́лощами, ра́дощами;

2) закінчення -ями в іменниках, які в називному відмінку закінчуються на -і, -ї, -я: ві́нцями, грабля́ми, коно́плями, но́жицями, поми́ями, Чернівця́ми;

3) закінчення -ми: ворітьми́ (і воро́тами), грі́шми (і гроши́ма), гусьми́, дверми́ (і двери́ма), ді́тьми, курми́, людьми́, саньми́
(і саня́ми), сі́ньми, штаньми́ (і штана́ми, рідше — шта́нями).

6 У місцевому відмінку залежно від попереднього приголосного вживаємо закінчення -ах, -ях: на ви́лах, у джи́нсах, на воро́тах (рідше — воро́тях), на кані́кулах, на но́жицях, у но́чвах, у Су́мах, на фіна́нсах, на штана́х (рідше — на шта́нях), у я́слах; на грабля́х, у две́рях, у поми́ях, у Чернівця́х.