1 У називному та кличному відмінках множини іменники четвертої відміни мають форму на -ят-а (після шиплячого — -ат-а) та -ен-а: гуся́та, теля́та; курча́та, лоша́та; імена́, племена́, але ви́м’я, сі́м’я, ті́м’я (ці іменники в множині відмінюємо як іменники другої відміни).

2 У родовому відмінку множини іменники четвертої відміни мають нульове закінчення на -ят (після шиплячого — -ат) і -ен: гуся́т, теля́т; курча́т, лоша́т; іме́н, племе́н, але: ви́м’їв, сі́м’їв, ті́м’їв.

3 У давальному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ам (після шиплячого — -ат-ам) і -ен-ам: гуся́там, теля́там; курча́там, лоша́там; імена́м, племенам, але: ви́м’ям, сі́м’ям, ті́м’ям.

4 У знахідному відмінку множини іменники четвертої відміни мають форму, однакову з називним відмінком: коліща́та; імена́, племена́; ви́м’я, ті́м’я, сі́м’я; з родовим відмінком (для назв людей): дівча́т, хлоп’я́т; або обидві форми (для назв тварин): гуся́т і гуся́та; курча́т і курча́та, ягня́т і ягня́та.

5 В орудному відмінку множини вживаємо форми на -ят-ами (після шиплячого — -ат-ами) та -ен-ами: гуся́тами, ягня́тами; курча́тами, лоша́тами; імена́ми, племена́ми, але: ви́м’ями, ті́м’ями, сі́м’ями.

6 У місцевому відмінку множини вживаємо форму на -ят-ах (після шиплячого — -ат-ах) і -ен-ах: на гуся́тах, на ягня́тах; на курча́тах, на лоша́тах; в імена́х, у племена́х, але: у ви́м’ях, у сі́м’ях, на ті́м’ях.