1 У називному, знахідному та кличному відмінках однини іменники четвертої відміни мають закінчення -я (після шиплячого — -а): галченя́, голуб’я́, гуся́, дитя́, козеня́; коліща́, курча́, лоша́; ім’я́, пле́м’я; ви́м’я, сі́м’я,ті́м’я.

2 У родовому відмінку однини вживаємо форми на -ят-и (після шиплячого — -ат-и) та -ен-і: галченя́ти, голуб’я́ти, гуся́ти, дитя́ти, козеня́ти; курча́ти, лоша́ти, коліща́ти; і́мені (ім’я́ ), пле́мені (пле́м’я); ви́мені (ви́м’я), сі́мені (сі́м’я), ті́мені (ті́м’я).

3 У давальному відмінку однини вживаємо форми на -ят-і (після шиплячого -ат-і) та -ен-і: галченя́ті, гуся́ті, дитя́ті, козеня́ті; курча́ті, лоша́ті; ім́ені, пле́мені; ви́мені (ви́м’ю), сі́мені (сі́м’ю), ті́мені (ті́м’ю).

4 В орудному відмінку однини вживається форма (без суфікса -ят, -ат) на -ям (після шиплячого — -ам), а іменники із суфіксом -ен- мають варіантні форми на -ен, -ем і -ям: галченя́м, гуся́м; дитя́м, козеня́м; курча́м, лоша́м; і́менем (ім’я́м), пле́менем (пле́м’ям), ви́менем (ви́м’ям), сі́менем (сі́м’ям), ті́менем (ті́м’ям).

5 У місцевому відмінку однини вживаються форми на -ят-і (після шиплячого — -ат-і) та -ен-і: на галченя́ті; на курча́ті; в і́мені, у пле́мені; іменники ви́м’я сі́м’я, ті́м’я мають варіантні форми: на ви́мені (ви́м’ї), на ті́мені (ті́м’ї), на сі́мені (сі́м’ї); по ви́мені (ви́м’ю), по сі́мені (сі́м’ю), ті́мені (ті́м’ю).

6 У кличному відмінку деякі іменники мають закінчення -е: і́мене, пле́мене.