У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), нульове закінчення та -ей.
1 Закінчення -ів (після голосного та апострофа — -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на -е, -я: батькі́в, берегі́в, ва́тів, во́льтів, геро́їв, гра́мів, дру́зів, дощі́в, захисникі́в, о́́бріїв, ме́трів, о́мів, пі́дписів, робітникі́в, солда́тів, солов’ї́в, степі́в, таті́в (множина тати́) і та́тів (множина та́ти), школярі́в; верхі́в’їв, відкритті́в, житті́в, міжгі́р’їв, морі́в, подві́р’їв, полі́в, покритті́в, почутті́в, прислі́в’їв.
Примітка Невелика група іменників чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ва́тів (ват), кілова́тів (кілова́т), чо́ботів (чобі́т), а також у сполученні з числівниками: сто раз (і разі́в), але днів сім, разі́в сто; чолові́к сім і сім чолові́к, тобто “сім осіб”, але сім чоловікі́в — “сім осіб чоловічої статі”, чолові́к із дві́сті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікси -ин, -їн: болга́р, громадя́н, селя́н, тата́р, але:вірме́нів, грузи́нів, осети́нів.
2 Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е та більшість на -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажа́нь, болі́т, вага́нь, верхові́ть, весі́ль, ві́дер, вікон, долі́т, завда́нь, засі́дань, умінь, кіл, кіле́ць, колі́с, місць, озе́р, обли́ч, пальт, пита́нь, підда́ш, поклика́нь, поло́тен, пріз́ вищ, роздоріж́ , серде́ць (і серць), сіл, слів,
сприйня́ть, ху́тер, яє́ць, але: морі́в, полі́в(рідко піль) та ін.
Примітка У разі збігу двох приголосних у кінці основи з нульовим закінченням між ними часто з’являються голосні о або е: ві́кон, па́сом, су́кон; болі́тець, ві́дер, віко́нець, га́сел, ден (від дно), кі́лець, озе́рець (озере́ць), ре́бер.
3 Закінчення -ей мають деякі іменники чол. роду: го́сте́й, ко́ней і середн.роду: оче́й (і віч), плече́й (і пліч), заст. уше́й (у́ші), перев. вух.