З великої букви пишемо власні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Іва́н Петро́вич Котляре́вський, Володи́мир Іва́нович Верна́дський, Ле́ся Украї́нка (Лари́са Петрів́ на Ко́сач), Марко́ Вовчо́к (Марі́я
Олекса́ндрівна Вілі́нська), Дніпро́ва Ча́йка (Людми́ла Василе́вська-Бере́зіна), Ю́рій Клен (О́свальд Бу́ргардт), Не́стор Літопи́сець, Клір́ ик Остро́зький, також: Кобза́р (про Тараса Шевченка), Каменя́р (про Івана Франка) та ін.
У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, що пишуться з дефісом, кожна частина яких починається великою буквою: Кві́тка-Основ’я́ненко, Нечу́й-Леви́цький, Жан-Жа́к, Зино́вій-Богда́н.
2 Службові слова (артиклі, прийменники та ін.) у складі прізвищ та імен іншомовного походження пишемо з малої букви: Абд ель Кері́м, Брето́нде лос Ерре́рос, Варнго́ген фон Е́нзе, Жа́нна д’Арк, Леона́рдо да Ві́н́ чі, Лю́двіг ван Бетхо́вен, Нур ад Дін.
Про написання службових слів, ужитих перед прізвищем, див. § 146, п.1 4).
Примітка У деяких власних назвах службові слова традиційно пишемо з великої букви відповідно до написання в мові оригіналу: Ван Гог, Д’Аламбе́р, Ель Гре́ко.
3 Китайські та корейські прізвища та імена, які завжди стоять після них, пишемо з великої букви: Сі Цзіньпі́н, Ван Мен, Лі Чжаода́о, Пак Вансо́, Чхве Чхвіво́н, Пан Гіму́н.
4 У в’єтнамських, м’янмських, індонезійських, тайських і японських прізвищах та іменах усі складники пишемо з великої букви: То Хоа́й, Нгуе́н Зу, Він М’їн, Джо́ко Відо́до, Ака́т Дамкѐнг, Сі́ндзо А́бе.
Примітка Про правопис східних власних назв (турецьких, єгипетських, азербайджанських та інших тюркського чи арабського походження зі складовими частинами бей, заде, огли, паша) див. § 146, п. 3 4).
5 Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами, пишемо з малої букви: донжуа́н, ловела́с, ме́нтор, мецена́т, робінзо́н, бра́унінг(пістолет), галіфе́(штани), ди́зель (двигун), макінто́ш (плащ), макси́м(кулемет), рентге́н (апарат). Так само пишемо загальні назви, утворені від власних імен (прізвищ): франкозна́вець, шевченкіа́на, бонапарти́зм.
Прізвища людей, уживані в загальному значенні, які не втратили свого індивідуального значення (не стали загальними назвами), пишемо з великої букви: «Ці хлопці в команді — нові Блохіни і Шевченки» (з газети).
Якщо ж прізвища (імена) вживаються зневажливо, їх пишемо з малої букви: азе́фи, кві́слінги.
6 Назви народів, племен, а також людей за національною ознакою або за місцем проживання пишемо з малої букви: ара́би, африка́нці, латиноамерика́нці; ацте́ки, іроке́зи, поля́ни; украї́н́ ка, білору́ска, лати́ш, француз, запоріж́ ці, кия́ни, львів’я́ни.
7 З великої букви пишемо власні назви, які стосуються:
1) релігії: Ісус Христо́с, Магоме́т, Бу́дда, Бра́́хма.
Примітка Про інші назви, пов’язані з релігією, див.§ 53.
2) міфологічних істот і божеств: Анте́й, Аполло́н, Афін́ а, Ахілле́с, Вене́ра, Мо́ло́х.
Примітка 1. Родові назви, які стосуються релігії та міфології, пишемо з малої букви: а́нгел, арха́нгел, де́мон, лісови́к, му́за, нім́фа, руса́лка, тита́н, фавн, фе́я.
Примітка 2. Власні міфологічні назви, що перетворилися на загальні або вживаються в переносному значенні, пишемо з малої букви: молох війни; На спортивну арену вийшли сучасні геркулеси;
3) дійових осіб у байках, казках, драматичних творах тощо: Во́рон, За́єць, Лиси́ця, Осе́л, Щу́ка; Лісови́к, Ма́вка, Переле́сник; Дід Моро́з, Котигоро́шко, Черво́на Ша́почка; Будя́к, Троя́нда, Хліб.
Примітка Якщо назви персонажів із казок, творів для дітей і т. ін. вживаються як загальні, їх пишемоя з малої букви: ба́ба-яга́
, дід-моро́з, іва́н-покива́н.
8 З великої букви пишемо клички свійських тварин, а також приручених або дресированих звірів і птахів: Сірко́(собака); Сніжи́нка(кішка); Гнідко́, Стріла́(коні); Круторо́гий, Си́вий (воли); Зі́рка, Ли́ска(корови); Ра́ві, Ша́ші (слони); Кра́сень, Фарао́н (папуги) та ін.
Примітка Власні назви, які вживаються як назви видів тварин, пишемо з малої букви: У дворі гралися мурчики.
9 З великої букви пишемо:
1) прикметники, утворені від власних назв за допомогою суфіксів -ів-(-ø), -ов-(-а), -ов-(-е), -ев-(-е), -їв-(-ø), -єв-(-а), -єв-(-е), -ин-(-ø), -ин-(а), -ин-(е), -їн-(-ø), -їн-(а), -їн-(е), якщо вони означають належність чогось певній особі: Андрі́єві книжки́, Грінче́нків словни́к, Марії́н лист, Тичи́нине сло́во, Шевче́нкові пое́зії, Мали́шкова мета́фора, Рафае́лева «Мадонна», Зе́всова колісни́ця.
2) прикметники, які входять до складених власних назв людей як імена-характеристики: Володи́мир Вели́кий, Дани́ло Га́лицький, Яросла́в Му́дрий, Карл Сміли́вий, Костянти́н Багряноро́дний, Рі́чард Лéвове Се́рце, Все́волод Вели́ке Гні́здо, Костя́нтин Остро́зький.
3) прикметники, утворені від іменників — власних назв, якщо вони утворюють словосполучення із значенням «імені когось», «пам’яті когось»: Но́белівська пре́мія, Франків́ ська кімна́та, Шевче́нківська пре́мія, Потебня́нські чита́ння.
Примітка З малої букви пишемо присвійні прикметники, утворені від власних особових назв:
1) за допомогою суфіксів —івськ- (-ївськ-), -инськ- (-їнськ-): бальза́ківські тради́ції, франкі́вські соне́ти, шевче́нківський стиль, довже́нківські фільми, ґалаґа́нівська садиба;
2) якщо вони входять до складу стійких фразеологічних сполучень або наукових термінів: а́вгієві ста́йні, ахілле́сова п’ята́
, го́рдіїв ву́зол, дамо́клів меч, прокру́стове ло́же, ю́дині срібняки́; архіме́дова спіра́ль, базе́дова хворо́ба, бертоле́това сіль, ві́ттова хворо́ба, га́йморова порожни́на, піфаго́рова теоре́ма.