1 В українських суфіксах -ик, -ник / -івник, -льник пишемо и: бра́тик, вузлик; коля́дник, лі́рник, мрі́йник, наста́вник; газівни́к, працівни́к; верста́льник, регулюва́льник, уболіва́льник.
Примітка Від українського суфікса -ик потрібно відрізняти іншомовні суфікси -ик,-ік (-їк), у яких пишемо и або і (ї) відповідно до правил уживання и та і (ї) в словах — загальних назвах іншомовного походження: істо́рик, ме́дик, рома́нтик, фі́зик, але: акаде́мік, меха́нік, проза́їк, хі́мікю.
У суфіксі -льник після л перед н завжди пишемо ь: волочи́льник, масти́льник, полі́льник, постача́льник, уболіва́льник.
2 У суфіксі -ив-(о), що виражає збірні поняття, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки и: ва́риво, до́бриво, ку́риво, ме́ливо, мере́живо, мі́сиво, моро́зиво, па́ливо, пе́чиво, пря́диво, але ма́риво — з іншим
значенням.
-АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ
3 В усіх словах із суфіксами -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель пишемо ь: кова́ль, скрипа́ль; ве́летень, у́чень; боре́ць, італі́єць, мовозна́вець, перемо́жець; зда́тність, сві́жість; вихова́тель, люби́тель.
-К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕС
4 За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.
Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця.
Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня.
Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.
-НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я)
5 Суфікси -нн-(я) / -інн-(я), -анн-(я) (-янн-(я) пишемо з двома буквами н. Варіант суфікса -інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти — горі́ння, носи́ти — носі́ння,ходи́ти — ході́ння, шаруді́ти — шаруді́ння; варіант суфікса -анн-(я) (-янн-(я) — віддієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосни основи а (я): гука́ти — гука́ння, гуля́ти — гуля́ння, зроста́ти — зроста́ння,сприя́ти — сприя́ння; варіант -енн-(я) — віддієслівні іменники середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, підне́сення, удоскона́лення.
6 Суфікс -инн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобови́ння, гарбузи́ння, картопли́ння, павути́ння.
7 Суфікс -ен-(я) (-єн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають малі істоти: вовченя́, гусеня́, совеня́
, чаєня́.
ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК-(А) (-ЄЧК-(А), -ЕЧК-(О) (-ЄЧК-(О), -ИЧОК-ИЧК-(А)
8 У суфіксах зі зменшено-пестливим значенням -ечок (-єчок),-ечк-(а) (-єчк-(а), -ечк-(о) (-єчк-(о) пишемо е (є): верше́чок, міше́чок, крає́чок; ді́жечка, копі́єчка, Марі́єчка, рі́чечка; віко́нечко, слове́чко, яє́чко. Ці суфікси потрібно відрізняти від суфіксів -ичок, -ичк-(а) у словах на зразок: но́жичок, трави́чка.
ЕНК-(О) (-ЄНК-(О) і -ЕНЬК-(О, А)
9 Правопис цих суфіксів залежить від значень іменників, які вони утворюють: суфікс -енк-(о) (-єнк-(о) вживаємо здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Ада́менко, Кра́вченко, Мусіє́нко, Олексі́єнко, зрідка — у
загальних назвах: безба́тченко, безха́тченко, ковале́нко; суфікс -еньк-(о, а) (-єньк-(о) — для утворення пестливих назв: ба́тенько, кониче́нько, се́рде́нько; ні́женька, топо́ленька; за́єнько.
ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е)
10 За допомогою суфіксів -иськ-(о) (-їськ-(о), -ищ-(е) (-їщ-(е) утворені слова переважно з емоційно-негативним забарвленням від іменників усіх родів, причому після букви на позначення приголосного пишемо и, а на
позначення голосного — ї: гної́сько, дівчи́сько, хлопчи́сько; во́гнище, побо́їще.
-ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А)
11 Суфікс -ович (-ьович) уживаємо тільки для утворення чоловічих імен по батькові: Ві́кторович, Васи́льович, Іва́нович, І́горьович, Мики́тович, Олексі́йович, Ю́рійович.
Суфікс -івн-(а) (-ївн-(а) вживаємо для утворення жіночих імен по батькові від особових імен відповідно на приголосний і на -й: Бори́сівна, Васи́лівна, І́горівна; Вале́ріївна, Горді́ївна, Сергі́ївна, Ю́ріївна
Від таких імен, як Григо́рій, Ілля́, Кузьма́, Лука́, Мико́ла, Са́ва, Хома́,Я́ків, відповідні імена по батькові будуть: Григо́рович, Григо́рівна; Іллі́ч,Іллі́вна; Ку́зьмович (і Кузьми́ч), Ку́зьмівна; Луки́ч, Лу́ківна; Микола́йович (і
Мико́лович), Микола́ївна (і Мико́лівна); Са́вович (і Са́вич), Са́вівна; Хо́мович (і Хоми́ч), Хо́мівна; Я́кович, Я́ківна.
Примітка В основі особового імені чергуємо і з о в імені по батькові: Анті́н — Анто́нович, Анто́нівна; Фе́дір — Фе́дорович, Фе́дорівна.
12 В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, уживаємо суфікс -івк-(а) (-ївк-(а): голі́вка, долі́вка, ножі́вка, полі́вка, спирті́вка, часті́вка, шалі́вка, шихті́вка. У деяких іменниках маємо суфікс -овк-(а): голо́вка (капусти), духовка.
13 В іменниках чоловічого роду після приголосних уживаємо суфікс -ок, голосний о якого в непрямих відмінках випадає: вершо́к, гайо́к, кийо́к, кіло́к, лужо́к, стручо́к; після букв на позначення м’яких приголосних перед
суфіксом -ок пишемо ь: деньо́к, пеньо́к.
ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ
14 И пишемо в іншомовних суфіксах -ир, -ист, -изм, ужитих після д, т,з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригади́р, каси́р, команди́р; бандури́ст, пейзажи́ст,хори́ст; класици́зм, романти́зм, педанти́зм, терори́зм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: банкі́р, пломбі́р; ідеалі́ст, піані́ст, романі́ст; модерні́зм, реалі́зм, зокрема й в утвореннях від українських
коренів: боротьбі́ст, побутові́зм, речові́зм та ін.
Після букв на позначення голосних у цих суфіксах пишемо ї: конвої́р, ліцеї́ст, героїзм.