У буквосполученнях -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- випадають д і т на письмі: ти́ждень — ти́жня — тижне́вий; виїзди́ти — виїзни́й; прої́зд — проїзни́й; вість — ві́сник; ко́ристь — кори́сний; пе́рстень — пе́рсня; честь — че́сний; я́кість — я́кісний; ле́стощі — уле́сливий; стели́ти — сла́ти; ща́стя — щасли́вий. Але в словах зап’я́стний, кістля́вий, пестли́вий, хвастли́вий, хвастну́ти, шістна́дцять, дев’яно́стники букву т зберігаємо.

У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження на - ст, букву т у буквосполученні -стн- зберігаємо, хоч відповідний звук не вимовляємо: аванпо́ст — аванпо́стний, бала́ст — бала́стний, компо́ст — компо́стний, контра́ст —
контра́стний, форпо́ст — форпо́стний.

У буквосполученнях -зкн-, -скн- перед дієслівним суфіксом -ну випадає к: бри́зки — бри́знути, брязк — бря́знути, блиск — бли́снути, писк — пи́снути, плюск — плю́снути, тріск — трі́снути, але: ви́пуск — випускни́й,виск — ви́скнути.

У буквосполученні -слн- випадає л: ма́сло — масни́й; мисль — уми́сний, навми́сне; ремесло́ — ремісни́к.