Після р у кінці складу або слова: вір, ві́рте, ги́рка, гірки́й, кобза́р, ларка́, лі́кар, монасти́р, переві́р, секрета́р, тепе́р, тюрма́
, школя́р, Ха́рків,царка́(від царьо́к).
2. Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксом -ськ-(ий): кі́нчик, промі́нчик, ме́нший, то́нший, У́манщина; воли́нський, громадя́нський, освітя́нський, селя́нський; але: бриньча́ти, до́ньчин, ня́ньчин, ня́ньчити та ін., бо у твірних основах між буквами на позначення приголосних є ь: бри́нькати, до́нька, ня́нька.
3. Після всіх букв на позначення приголосних звуків, крім л, якщо за ними стоять інші букви, що передають м’які або напівпом’якшені приголосні: Бе́ршадь — бе́ршадський, ві́нця, дзвя́кнути, кінці́вка, ко́ристю, ланцюжо́к, При́п’ять — при́п’ятський, ра́дість, різдвя́ний, світ, свя́то, слід, сміх, сніг, сніп, сього́дні, танцюва́ти, цвях, ща́стя, але: різьбя́р (і різьба́р), тьмя́ний і похідні від них.
Примітка Коли ь наявний у формі називного відмінка іменника, то його зберігаємо в усіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його немає, то й в інших відмінках його не пишемо; пор.: ку́лька — ку́льці, дівчи́но́нька — дівчи́но́ньці, письмо́ — (на) письмі́, ре́дька — ре́дьці, але: га́лка — га́лці, гі́лка — гі́лці, сторі́нка — сторі́нці, па́смо — (у)па́смі.
4 Після л в іменникових суфіксах -алн-(о), -илн-(о): де́ржално, пу́жално, ціпи́лно та ін., але в іменниках зі значенням зменшеності ь пишемо: де́ржальце, пу́жальце й под.
5 Між двома однаковими буквами, що позначають м’які приголосні: буття́, воло́сся, галу́ззя, гілля́стий, життя́, камі́ння, ллє́ться, прила́ддя,сі́ллю.
6 Після букв д, н, т перед суфіксами -ченк-(о), -чук, -чишин: Фе́дченко; Па́нченко, безба́тченко; Радчу́к, Степанчу́к; Федчи́шин,
Гринчи́шин, але після л пишемо ь: Га́льченко, Гальчу́к; Миха́льченко,Михальчу́к, Михальчи́шин.
7 . Після букви ц у деяких вигуках (звуконаслідуальних словах): бац, буц, гоц, клац та в кінці іменників чоловічого роду іншомовного походження:кварц, пала́ц, пая́ц, Суе́ц, шприц (див. ще § 139).