-> І. ПРАВОПИС ЧАСТИН ОСНОВИ СЛОВА -> Коли пишемо Ь.

Буквою ь позначаємо на письмі м’якість приголосних звуків.
1 Ь пишемо:
1) після букв д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу: мідь, суть, на́морозь, вісь, ґедзь, па́лець, крохма́ль, кінь; дя́дько, молотьба́, бли́зько, во́сьмий, Грицько́, кільце́, ганьба́;
2) після перелічених у п. а) букв та р усередині слова перед о: дьо́готь,дзьоб, тьо́хкати, сьо́мий, льон, ларьо́к, трьох, царьо́к;
3) після л перед наступною буквою на позначення приголосного: Га́льченко, Гуцу́льщина, їда́льня, кільце́, кова́льський, па́льці, риба́льство,сільськи́й, спі́льник.
Примітка
Не пишемо ь після л у буквосполученнях лц, лч, коли вони походять із лк: ба́лка — ба́лці, га́лка — га́лці, галченя́, монго́лка — монго́лці, Ната́лка — Ната́лці, Ната́лчин, риба́лка — риба́лці, риба́лчин, спі́лка — спі́лці, спілча́нський, але: ґу́лька —ґу́льці, ку́
лька — ку́льці, шпи́лька — шпи́льці.
2 Також пишемо Ь:
1) у словах на:
а) -зьк-(ий), -ськ-(ий), -цьк-(ий); -зькість, -ськість, -цькість; -зько,-ськ-(о), -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи, -цьки: близьки́й, вузьки́й, воли́нський, доне́цький; бли́зькість, лю́дськість; бли́зько, ві́йсько, бага́цько; по-францу́зькому (по-францу́зьки), по-украї́нському (поукраї́нськи), по-німе́цькому (по-німе́цьки).
Примітка
У словах баски́й, боязки́й, в’язки́й, дерзки́й, жаски́й, ковзки́й, пласки́й(пло́ский), порски́й, різки́й і похідних утвореннях бо́язкість, в’я́зкість, ба́ско, рі́зко тощо ь не пишемо.
б) -еньк-(а), -еньк-(о), -оньк-(а), -оньк-(о); -еньк-(ий), -есеньк-(ий), -ісіньк-(ий), -юсіньк-(ий): ру́ченька, ба́тенько, голі́вонька, соколо́нько; гарне́нький, мале́сенький, свіжі́сінький, тоню́сінький (див. ще § 32);
2) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи першої відміни на : гри́вень, друка́рень, їда́лень, пісе́нь, ста́єнь; крамни́ць, ма́триць, робітни́ць та середнього роду другої відміни на -нн-(я), -(е): бажа́нь, знань, кі́лець, місць, серде́ць і серць, але бур, зір, Мотр (після р); 
3) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: бу́дить, бу́дять, ко́сить, ко́сять, ро́бить, ро́блять, хо́дить, хо́дять; будь, бу́
дьте, бу́дьмо, лізь, лі́зьте, лі́зьмо, кинь, ки́ньте, ки́ньмо, трать, тра́тьте, тра́тьмо (див. ще: § 118, прим. 1).
Примітка
Про вживання ь в словах іншомовного походження див.§ 139. у прізвищах — § 144, у географічних назвах — § 151.