1  Після ж, ч, ш, шч, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоукраїнського и) пишемо е: вече́ря, ви́ше́нь, джерело́, жени́ти, ні́женька, пшени́ця, ста́єнь, уве́чері, у́чень, черне́тка, четве́ртий, шестиде́нка, щемі́ти, щети́на.

Після ж, ч, ш, шч, дж, й перед твердим приголосним, а також перед
складами з а, о, у та и (яке походить від давньоукраїнського ы) пишемо о:
бджола́, буди́ночок, вечори́(пор. вече́ря), жона́тий (пор. жени́ти), і́грашок,
копійо́к, пшоно́(пор. пшени́ця), чоловіќ , чому́сь, чо́рний (пор. черне́тка),
чоти́ри (пор. четве́ртий), шо́стий (пор. шести́), щока́.

У словах ло́жечка — ло́жечок, кни́жечка — книжечо́к, лі́єчка — лі́єчок і под. зберігаємо е (є), бо приголосний ч у наступному складі в давні часи був м’яким.

2. О вживаємо замість сподіваного е після шиплячих та й перед м’яким приголосним:

1) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост-(і)/(и):безкра́йості (безкра́йости), ме́ншості (ме́ншости), пеку́чості (пеку́
чости), сві́жості (сві́жости) та ін. (відповідно до ві́чності (ві́чности), ра́дості(ра́дости) й т. ін., де о стоїть не після шиплячих);

2) у давальному й місцевому відмінках однини деяких іменників: бджолі́, (на) бджолі́, ве́чорі, пшоні́, (у) пшоні́, щоці́, (на) щоці́(відповідно до більшості відмінкових форм із наступним твердим приголосним: бджола́, бджолу́, ве́чора, вечори́ та ін.);

3) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду: безкра́йої, безкра́йою, гаря́чої, гаря́чою, на́шої, на́шою, пе́ршої, пе́ршою та ін.(відповідно до безкра́його, безкра́йому, на́шого та ін. або до дру́гої, молодо́ї тощо, де о закономірне);

4) у похідних утвореннях вечорі́ти, вечорі́є (відповідно до ве́чора, ве́чорові й т. ін.), чорні́ти, чорні́є, чорни́ці, чорни́ти, чорни́ло та ін.(відповідно до чо́рний, чо́рного тощо).

У прислівниках воро́же, га́ряче́ після шиплячих пишемо е, але: тво́рчо,законода́вчо, хи́жо та ін.