Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний:

1 в українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: а́ґрус,ґа́ва, ґа́зда, ґандж, ґа́нок, ґату́нок, ґвалт, ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґелґотіти,ґерґелі, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт,ґу́дзик, ґу́ля, ґура́льня, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик, дриґа́ти і дри́ґати, ремиґа́ти тощо та в похідних від них: а́ґрусовий, ґаздува́ти, ґвалтува́ти, ґе́рґіт,ґратча́стий, ґрунтови́й, ґрунтува́ти(ся), ґудзиковий, ґу́лька, проґа́вити і под.

2 у власних назвах — топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив),Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н,Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта,Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа.